Про дуже дорого «безплатного» адвоката….

Безплатний адвокат – гірше прокурора (адвокатська приказка).

Одразу ж звернусь до своїх колег – адвокатів, які працюють у центрах надання безоплатної правової допомоги, не переймайтесь - це розповідь не про вас, тим більше, що за ваші послуги сплачує держава і вони є безплатними лише для клієнта. Історія ця про дійсно безплатних адвокатів, чия діяльність, чи скоріше – бездіяльність потім дуже дорого обходиться їх клієнтам. Кому цікаво – поїхали!

Нещодавно до мене заходив клієнт з «геніальною» ідеєю сплатити мені гонорар «потім», коли справа буде виграна. Всі мої аргументи про те, є поняття «робота» (за неї сплачується гонорар), а є поняття «результат» чи «виграш» (за нього сплачується премія) не спрацювали. І коли я залишився наодинці зі своїми думками, мені згадалась одна справа, яку я вів років три тому. Це була справа про розділ спільно нажитої квартири подружжям. Кожен з подружжя вважав, що саме він та його родичі дали гроші на цю, вельми недешеву квартиру, а тому відповідно до вимог ст. 57 (п. 3) Сімейного кодексу України, кожен просив суд визнати цю квартиру його особистою приватною власністю, звичайно ж, залишивши колишню «половинку» ні ж чим.
Аргументи обох сторін були майже рівнозначними – обидві сторони надали до суду докази того, що незадовго до придбання спірної квартири кожен з подружжя (чи їх батьки) продали якусь нерухомість. Відповідно – кожен з подружжя стверджував, що гроші, виручені від продажу особистої нерухомості, були витрачені на придбання спірної квартири, а тому наполягав, що ця квартира його, а не спільна. Кожен з подружжя також мав непогані заробітки, підтверджені документально.
Я захищав інтереси клієнта – жінки, назвемо для зручності її – Жінка, а її опонентом, відповідно був її колишній чоловік – назвемо його Чоловік. Так от, Жінка мала свій невеликий бізнес і вельми непоганий діловий хист. Ми уклали офіційний договір, в якому передбачили оплату гонорару (сплачувався одразу) і окремо – премії за позитивний результат (оплачувалась після його досягнення). Таким позитивним результатом був зазначений лише один – визнання ВСІЄЇ квартири її індивідуальною власністю. Моя клієнтка любила казати, що будь-яка праця має оплачуватись. Також повідомила, що не заздрить адвокату Чоловіка, адже знає свого колишнього давно і близько та може охарактеризувати його як дуже скупу та недалекоглядну людину.
Свою правову позицію ми вибудували досить вдало – поставили під сумнів майже всі аргументи Чоловіка, але все одно, на мою думку, шальки терезів правосуддя були десь посередині. Я очікував «соломонового» рішення суду – розділити квартиру 50/50 між обома сторонами. Інтереси чоловіка представляв адвокат вже десь передпенсійного віку, солідний та не квапливий. Чесно кажучи, я очікував від нього більшого – все ж людина з неабияким досвідом, але він якось дуже мляво вів процес, зовсім не напружуючись. Як це часто буває в сімейних спорах, сторони особисто не відвідували процес, щоб не «мати задоволення» бачити одне одного. Тому адвокат Чоловіка відверто байдикував на суді, не боячись осуду зі сторони свого клієнта.
І ось – важлива мить! Суддя зачитує рішення, згідно якого квартира визнається власністю одного з подружжя – Жінки. Я звичайно ж радію та повідомляю цю приємну новину клієнту. Одночасно я сказав, що впевнений на 100% - сторона, яка програла подасть апеляцію, і бажано до цього готуватись. На це Жінка дуже спокійно та впевнено відповіла, що я не маю перейматися – апеляції не буде. І от – диво! Після того, як сплив відведений законом час на вступ у законну силу рішення суду першої інстанції і ми отримали його на руки, я зрозумів, що мій клієнт щось знав, чого не знав я. Ми зустрілись для виконання вимог укладеного раніше договору, а саме – для сплати премії. Мене звичайно ж розбирала цікавість – звідки Жінка знала, що апеляції не буде?
Виявляється, вона спілкувалась з адвокатом Чоловіка. Його контактний номер телефону був вказаний у позовній заяві. Потайки від Чоловіка вона зустрілась з ним і довідалась про дещо важливе (про що і так здогадувалась). Знаючи свого колишнього чоловіка вона була впевнена – чоловік не захоче платити ні копійки наперед. Чи сам Чоловік дійшов цього «мудрого» рішення, чи йому хто підказав, але це йому, як кажуть, вилізло боком. Адвокат повідомив, що гостро потребує грошей на лікування доньки за кордоном і тому погодився на оплату «з результату». Жінка ж запропонувала йому непогано заплатити (наперед!) за те, що він буде вести справу «спустивши рукава» та не подасть вчасно апеляцію. Через можливу відповідальність за цей, прямо скажемо – ганебний вчинок адвокат Чоловіка зовсім не переймався. Він сказав, що планує незабаром виїхати разом з донькою в іншу країну, де їй мали робити операцію, і не збирається повертатися, оскільки вже має документи на проживання. Чи це дійсно було так, чи це просто адвокат хотів якось виправдати свою нечесність, але незалежно від цього Жінка добилася свого і стала одноособовою власницею квартири. Як кажуть – для досягнення мети всі засоби підійдуть.
А що ж із Чоловіком, спитаєте ви? Не знаю, мабуть шукав іншого адвоката, щоб той допоміг йому поновити пропущені строки на подачу апеляції та покарати попереднього свого адвоката. Вочевидь його підхід до оплати праці адвоката не змінився, тому що не змінилося рішення по цій справі.
Схожі історії я чув від своїх колег – комусь пропонували гроші, щоб він «злив» справу, хтось явно бачив у процесі, що адвокат чи юрист опонентів відверто «зливає» справу. Нечесні люди є будь-де і, на жаль, в нас непростий час їх багато.
Шановні читачі, я сподіваюсь, що ця повчальна історія допоможе вам обрати правильний спосіб оплати праці юристів та адвокатів. І ще одне: сплачуйте кошти за юридичні послуги лише після укладення договору, а також вимагайте квитанції.
Будьте поміркованими, на все добре!
З повагою, ваш адвокат Ілляш Ярослав Миколайович.